День ветерана на Ковельщині.

       Осіннє листя падає поволі

          І накриває землю золотим шатром.

Це золото даровано в знак долі 

Нехай наповнить Ваші душі, Ваші долі, Ваші серця

Золотим теплом!

1 жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Відповідну резолюцію ухвалила Генеральна Асамблея ООН у 1990 році. В Україні цей день відзначається як День ветерана.
Саме у цей день, у приміщенні Ковельської міськрайонної організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) пройшли урочистості до Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана. Привітати ветеранів прийшли голова райдержадміністрації Юрій Поліщук, заступник голови районної ради Галина Коляда, радник народного депутата України Степана Івахіва  Валерій Черкаска, секретар Ковельської міської ради Михайло Гетьман, військовий комісар Ковельського об’єднаного військового комісаріату Василь Сущ, депутати районної ради, начальники управлінь, відділів райдержадміністрації, представники громадськості району.
Перед початком проведення зустрічі ветерани та гості хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих в роки війни та померлих ветеранів.

Розпочала урочистий захід голова Ковельської районної організації ветеранів України Валентина Січкар, яка розповіла про життя ветеранів, зупинилася і на проблемних питаннях.
Вітаючи представників старшого покоління з цією святковою датою, встановленою міжнародною спільнотою для вшанування людей тих поколінь, які пройшли нелегкий життєвий шлях, заклали матеріальну базу розвитку суспільства і є носіями кращих трудових традицій, Юрій Поліщук зазначив, що створення належних умов життя людей поважного віку – одне із головних завдань органів влади. «Саме повагою до людей старшого покоління вимірюється ступінь цивілізованості будь-якої держави», - сказав голова райдержадміністрації.
Учасників районних урочистостей привітала заступник голови районної ради Галина Коляда. До вітань долучилися радник народного депутата України Степана Івахіва Валерій Черкаска, військовий комісар Ковельського об’єднаного військового комісаріату Василь Сущ, депутат районної ради Володимир Андросюк, керівник молодіжної громадської організації «Фома» Юрій Кондратович та інші. Від районної влади та гостей ветерани отримали подарунки та грошові винагороди.
По завершенні урочистої частини ветерани мали змогу поспілкуватися з представниками влади та обговорити проблемні питання. Начальник управління соціального захисту населення Олена Давидович відповіла на ряд питань та провела консультаційно-роз’яснювальну роботу стосовно соціальних норм житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами для надання пільг і субсидій, розповіла про зміни до порядку надання житлових субсидій, визначення розміру обов’язкової частки плати за житлово-комунальні послуги, тверде паливо,скраплений газ. Дані зміни затверджені Постановою КМУ від 6 серпня 2014 року № 409 та набирають чинності з 1 жовтня 2014 року.  Надані  роз’яснення про  зміни до «Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення переліку таких засобів» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2014 року № 374 .
     Довідка: Сьогодні у Ковельському районі мешкають  2046 ветеранів війни, з них інвалідів війни-101 особа, УБД – 179 осіб, учасників війни – 1439 осіб, 327 осіб - член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, ветеранів праці – 3843 особи. До Дня Перемоги 1945 ветеранам війни виплачено разову грошову допомогу на суму 716,4 тис.грн. Забезпечено виплату компенсацій на тверде паливо 1176 ветеранам та скраплений газ 972 ветеранам на суму 766,5 тис.грн. та виплату пільг на житлово-комунальні послуги та пільгу по електроенергії в грошовій формі в повному об’ємі.
На черзі на забезпечення санаторно-курортного путівкою перебуває 20 ветеранів війни. Протягом цього року путівками було забезпечено 20 ветеранів війни та 20 путівок закуплено за кошти субвенції. З обласного бюджету було виділено кошти в сумі 8,0 тис.грн. на придбання 2 путівки ветерану війни із супроводом. 6 інвалідам війни виплачено компенсацію за невикористану путівку на суму 3,9 тис.грн. 13 ветеранам видано листи-талони на пільговий проїзд по Україні та країнах СНГ.
Ветеранам війни забезпечено виплату компенсації на бензин, технічне або транспортне обслуговування автомобілів, які вони мають в користуванні  або перебувають на черзі на отримання через органи соціального захисту. 22 особам виплачено допомогу на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни на суму 25,9 тис.грн.

Як живете, ветерани?

А живуть вони, як правило, скромно, невибагливо, трудяться в міру своїх сил, яких все менше і менше з роками, просять у Бога здоров'я і радіють, коли хтось зайде  до  їх домівок…

 

Таких людей у нашому районі майже 12 тисяч. Серед них уже чимало хворих, немічних, одиноких, які потребують не лише матеріальної підтримки, допомоги, але й просто людського спілкування, повсякденної турботи, бо в багатьох  діти живуть далеко і не часто приїжджають.
Отож, аби ми не забували тих, хто поруч і потребує допомоги, уваги, проявляли до них милосердя, любов, доброту, й запровадили у державі 1 жовтня День ветерана.
Напередодні ми з директором  територіального центру соціального обслуговування ветеранів Аркадієм Степанюком побували в домівках багатьох ветеранів, поцікавилися їх життям.
У Голобах  завітали до Катерини Коренги (знімок 1), у якої того дня був день народження. Від колективу лікарні, де вона працювала, їй подарували великий букет, привітали. Також не забула привітати й соціальна працівниця Таня.
Не нарікає на свою долю ветеран медицини, яка народилася в далекому селі на Запоріжжі у багатодітній родині. Під час війни її 15-літньою вивезли на примусові роботи до Німеччини, де тяжко працювала майже три роки.
Після війни Катерина Михайлівна вчилася в медучилищі, і як молодий спеціаліст прибула на Ковельщину працювати. Спочатку у Гончий Брід, а потім її запросили в Голобську лікарню, де трудилася  понад 40 років, була старшою медсестрою. У Голобах  їй стрівся Георгій Іванович, з яким багато років йшли разом по життю. На жаль, чоловік уже відійшов у Вічність, а жінка сама радіє успіхам доньки і сина, онукам, правнукам. Діти працюють далеко від отчої хати, але не забувають маму.

У нас в районі багато ветеранів-медиків, і про кожного хотілося б розповісти, подякувати. Отож, провідали ми ще   в минулому лейтенанта медичної служби Катерину Слюсарчук, яка все життя  була і є доброю та чуйною сільською "дохторкою" у Жмудчому. Її дитинство пройшло на Чернігівщині. Дивом вдалося вижити, бо тоді голодна смерть косила в селі всіх підряд. Дівчинка тому й хотіла стати лікарем, аби рятувати людей.
Медичну школу Катерина Сергіївна закінчила в Конотопі, але всі мрії перекреслила війна. І фронтову біографію розпочала вона медсестрою (знімок 2) в польовому госпіталі під Сумами. Скільки горя, скалічених життів, сліз, розчарувань було! І одна незабутня радість – День Перемоги.
Після війни доля привела фронтовичку у с. Жмудче. Беручка, знаюча, старанна, вона швидко увійшла в довіру селян, які неодноразово обирали її депутатом сільради, а портрет трудівниці занесли у "Книгу Пошани". Тут вийшла заміж теж за фронтовика, народила троє діток. Прожили з чоловіком, ділячи труднощі і радощі навпіл. Вже дорослі онуки, є правнуки, а "медичка" так само не відмовляє у допомозі людям, порадить кожному, якщо просять…
А життя незбагненне, непередбачуване. Чи сподівалася Марія Місюк (знімок 3), яка родом із Дніпропетровщини, що жити і працювати їй доведеться на Волині, що Бруховичівська школа стане їй рідною, а люди – близькими і дорогими?
Хоч вже чимало років Марія Федорівна на заслуженому відпочинку, та не забувають її колишні учні, дарують квіти, які жіночка понад усе любить. І нині з ранньої весни до пізньої осені її оселя оповита  різнобарвним віночком. А коли ще працювала  вчителем біології, то не лише клумби були біля школи, а й на тваринницьких фермах, тракторних станах, біля клубу, медпункту. Разом  із школярами   прикрашала село квітами, обсаджувала деревами, прищеплюючи дітям  любов до природи. І досі радує всіх їхня  алея тополь.
Марія Федорівна – "Відмінник освіти", має багато нагород за працю, і вдячна долі, що довелося працювати у чудовому шкільному колективі, директором якого був її чоловік…
Дорога завела нас і в село  Підліси до Олени Хом'як – ветерана із складною жіночою  долею.  Вона тут і народилася, працювала завжди важко у колгоспі: у ланці, на фермі дояркою. Як виросли діти, створили свої сім'ї, то й онуками жіночка тішилася, на пенсію зібралася. Аж тут – горе: трагічно загинула дочка, залишивши п'ятеро дітей, найменшій і року не було. І знову Олена Дементіївна стала мамою для своїх онуків. "За слізьми і світу не бачила, – згадує згорьована бабуся, – думала – не витримаю". Але, дивлячись на сиріт, мусила знаходити сили, давати їм раду. Оточила внучат ласкою, увагою, теплом свофо серця, недосипала, тяжко працювала, щоб одягнути, нагодувати, взути їх.
І діти виросли, розлетілися з бабусиної хати. Нині вона живе з меншою онукою, оточена теплом і любов'ю.
Приїхали ми  й у віддалене село Арсеновичі, де познайомилися з чудовим  подружжям Шумируків – Лукією Федосіївною,  "дитиною війни" та Олександром Федоровичем (знімок 4), учасником війни. Вони уже розміняли восьмий десяток, хворіють, бо ж нелегке життя прожили. Обоє – великі трудолюби. Господар працював на місцевому цегельному заводі, господиня – у колгоспі. Згадують,   яке було насичене життя, як процвітали колгосп і завод, і шкодують, що все розвалилося.
Доля подарувала їм трьох доньок, які відлетіли з батьківського гнізда, але приїжджають, допомагають, хоч не завжди мають час. Тож попросили тепер ветерани допомоги від територіального центру.
Розповідь про заслужених людей-ветеранів можна продовжувати, бо в кожному селі вони живуть, і  на схилі літ про тих, кому потрібна допомога, турбується нині  держава, за що всі дякували.
Валентина СІЧКАР.

До ветеранів — з увагою і турботою

Нещодавно в приміщенні міськрайорганізації Спілки воїнів-"афганців" відбувся захід з нагоди Дня ветерана. На зустріч прибули з усіх куточків району голови ветеранських організацій, люди поважного віку.

У зібранні взяли участь представники міської та районної влади, благодійного фонду "Патріоти Волині", а також працівники соціальних служб.
Перед присутніми виступила голова районної ветеранської організації Валентина Січкар. Вона відзначила, що люди, які пережили нелегке минуле, потребують всілякої підтримки і уваги.  Тож районна організація, спільно з  владою роблять все можливе, щоб кожний з них відчув турботу про себе.
На  зібранні йшла мова про людей, які морально і матеріально підтримують ветеранів, допомагають їм вирішити життєві проблеми. В першу чергу,  це — Іван Смітюх, Петро Смаль, Віктор Козак та інші благодійники.
У своєму виступі секретар міської ради Михайло Гетьман звернув увагу на проблеми, які турбують ветеранів.
— Ветерани, — сказав він, — багаті своїми мудрістю, великим життєвим досвідом. Можна бачити, як старанно і сумлінно працюють на землі городяни, які утримують власні дачі. Праця хлібороба важка, але почесна. А скільки зусиль і праці вкладають, щоб виростити урожай, наші ветерани, які проживають у селах.
Про людей поважного віку, їх життєвий досвід, тяжкі роки, які пережили ці люди під час війни й у післявоєнний період, говорив голова райдержадміністрації Юрій Поліщук.
Емоційним і щирим був виступ на зустрічі з ветеранами заступника голови районної ради Галини Коляди. На сесіях районної ради, наголосила вона, постійно обговорюються питання, які хвилюють  людей. Так буде й надалі.
З увагою ставляться до ветеранів й члени ВО "Батьківщина", які не стоять осторонь їх життєвих проблем. Голова  районної організації цієї політичної сили  Володимир Андросюк привітав присутніх із Днем ветерана, поінформував про підтримку людей поважного віку.
Перед учасниками зібрання виступив також військовий комісар Ковельського об'єднаного міського  військового комісаріату Василь Сущ.

хххх

Вікно у світ знань

У  Голобах відбулося урочисте відкриття університету третього віку на громадських засадах. Про цей навчальний заклад та завдання, які перед ним стоять,  поінформувала присутніх голова ветеранської організації району Валентина Січкар. Як вона наголосила, подібний університет вже не один рік діє у Ковелі, тому є потреба мати його у селищі.
В ньому, як зазначалося, зможуть навчатися не лише ветерани, люди, які ніде не працюють і давно перебувають на заслуженому відпочинку, а й усі бажаючі.
Після обговорення  питань, пов'язаних із організацією навчання, присутні одноголосно  обрали ректора університету третього віку. Ним став директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) райдержадміністрації Аркадій Степанюк.
Аркадій Михайлович у своєму виступі розповів про плани щодо навчального процесу. На його думку, тут мають навчатися люди, які хотіли б знати більше, могли б "відірватися" від  телевізорів. Вони зможуть не тільки послухати цікаві лекції на різні теми, але й зустрітися із відомими письменниками, поетами, представниками місцевої влади, соціальної служби.
— Ми запросимо у наш університет, — сказав А. Степанюк, —  педагогів, медиків, правознавців, художників, відомих митців. Будемо організовувати екскурсії  історичними місцями. Адже наш заклад — це вікно у світ пізнання й науки.
Також при відкритті університету  виступила завідуюча сектором департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Валентина Ковальчук.
— Такі університети діють, — зазначила вона, — на базі шести територіальних центрів соціального обслуговування Волині. Слухачі закладу мають змогу регулярно спілкуватися між собою, отримати необхідні для них знання, відчути себе потрібними, усвідомити, що життя продовжується і меж для  пізнання не існує.
На зустрічі із ветеранами також виступили голова районної ради Ігор Верчук, голова районної організації ВО "Батьківщина", депутат райради  Володимир Андросюк,  Голобський селищний голова Сергій Гарбарук та інші.
.

Поїздка в Зимненський Свято-Успенський Святогірський монастир.

Шановні ветерани війни і праці, "діти війни"!

     На Вашу долю випали нелегкі роки:  дитинство та юність обпалила війна, Ви мусили відбудовувати зруйноване війною господарство, піднімати країну з руїн, переживати голод і холод, щоб Ваші діти й онуки жили щасливіше. За це Вам — низький уклін і шана.  Про кожного з Вас можна написати книгу, і це була б цікава та хвилююча розповідь про людей, чиї біографії тісно переплелися з біографіями населених пунктів  Ковельщини та  України.
     На жаль, у  нинішній час  Вам теж  нелегко,  бо у багатьох низькі пенсії, а ліки — надто дорогі, Вам доводиться знову переживати за онуків, правнуків, котрі стають на захист Вітчизни, багато з Вас опинилися у скрутній ситуації через хвороби, нелегку старість, самотність. Життя  вкотре Вас не щадить.
    Тому, аби  ми не забували тих, хто поруч  та  потребує допомоги, уваги, і виявляли до них милосердя, доброту, любов, й запровадили 1 жовтня — День людей літнього віку. Бо хоч старість вважають осінню життя, але вона може бути теплою, сонячною, спокійною, коли поряд — чуйні та добрі люди.
                                       Є поміж нас багаті й бідні,
                                       Кому що треба — доля не пита.
                                       Та є дві речі всім так необхідні:
                                       У світі мир, а в душах — доброта.
     Тож бажаю Вам, шановні, жити довго-довго при доброму здоров'ї, у радості й достатку! Низько вклоняюся Вам і дякую за трудовий і ратний подвиг!
З повагою —
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації.