Зустріч з ветеранами.

Напередодні Дня захисника Вітчизни в літературно-меморіальному музеї Лесі Українка с. Колодяжне відбулася зустріч керівників районної влади з ветеранами Великої Вітчизняної війни, головами ветеранських організації району, учнями загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Колодяжне.
В ці дні, коли тривають заходи з нагоди 70-ї річниці визволення населених пунктів Ковельщини від фашистських загарбників згадуються імена наших жителів, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення Ковельщини від фашистської окупації. Учасники зустрічі хвилиною мовчання вшанували пам'ять ветеранів Великої Вітчизняної війни, які відійшли у вічність.
Зі вступним словом до присутніх звернулася голова Ковельської районної організації ветеранів України Валентина Січкар, яка зупинилася на  співпраці районної організації ветеранів з управліннями, відділами райдержадміністрації, з органами місцевого самоврядування щодо соціального, медичного захисту ветеранів війни та участі ветеранів у громадському житті району.
На сьогодні в районі проживає 5 ветеранів, які брали участь у визволенні Ковельщини. Це  учасники бойових дій, інваліди І групи Васейко Федір Васильович, Кравчик Патрикій Пилипович з Дубового, Хом’як Марфа Арсентіївна з Радошина, Щибря Андрій Кононович з Голоб, Мороз Василь Григорович з Колодяжного. Визволителі брали участь у бойових діях на других, третіх українських та білоруських фронтах. За виявлену мужність та героїзм їх неодноразово нагороджували орденами та медалями.
Згадавши всіх визволителів, які боролися за свободу і незалежність Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної  війни розпочалася святкова частина. До ветеранів-визволителів звернувся голова райдержадміністрації Сергій Матяшук, який привітав ветеранів на землі, де жила і творила славетна Леся Українка. «Президент України, держава турбуються про соціальних захист ветеранів війни. Влада прикладає всіх зусиль аби жодна людина не була позбавлена уваги та турботи. Зважаючи як ви працювали за трудодні, за копійки відновлюючи нашу країну у після воєнний час висловлюю усім Вам подяку за ратний трудовий, бойовий подвиг» – сказав керівник виконавчої влади району.
Голова райдержадміністрації Сергій Матяшук нагородив цінними подарунками  ветеранів-визволителів Ковельщини та вручив Подяку, цінний подарунок  Ніні Сойко - голові Уховецького первинного осередку Ковельської районної організації ветеранів України за вагомий внесок у розвиток ветеранського руху та з нагоди 70-річчя від дня народження.
Голова райдержадміністрації Сергій Матяшук подякував голові Ковельської районної організації ветеранів України Валентині Січкар, ветеранам за їх активну громадську позицію, розуміння та закликав  до подальшої співпраці.
З вітальними словами до присутніх звернулися голова районної ради Петро Якубук, голова Волинської обласної організації ветеранів України Микола Капітоненко.
Зустріч з урочистостей перейшла в насичене і змістовне спілкування. Адже як неодноразово наголошує Президент України Віктор Янукович, що святкування річниці визволення України від фашистських загарбників має відбуватися в тісній взаємодії органів влади з ветеранськими організаціями. Про це і говорили на зустрічі, оскільки визволення населених пунктів Ковельщини розпочалося з 3 лютого і тривало до 6 липня. Голова первинного ветеранського осередку с. Поворськ Ганна Шворак поділилася досвідом роботи щодо проведення заходів до Дня визволення населених пунктів Поворської сільської ради від фашистських загарбників. Керівники первинних ветеранських організацій порушили ряд проблемних питань.
Йшлося і про питання, які стосувалися діяльності районної організації ветеранів, питань співпраці представників ветеранської організації з владою щодо надання соціальних послуг найуразливішим категоріям населення, соціального та медичного обслуговування ветеранів, життєдіяльності сільських ветеранських організацій та інше.
Для ветеранів учні Колодяжненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. виконали віршовані твори на воєнну тематику. Після офіційної зустрічі гостям провели екскурсію по музею-садибі Лесі Українки, де мали змогу присутні ознайомитися з унікальними експонатами, послухати розповідь  екскурсовода. Під час зустрічей ветерани ділилися своїми спогадами, розповідали про проблеми, які їх тривожать.
Підводячи підсумки зустрічі, голова райдержадміністрації Сергій Матяшук наголосив, що органи виконавчої влади налаштовані на визначення першочергових потреб ветеранів війни та надання допомоги в їх вирішенні. Він запевнив, що  з метою підняття рівня соціального захисту ветеранів війни райдержадміністрацією і надалі буде проводитися відповідна робота на виконання завдань, доручень та соціальних ініціатив Глави держави.

 

Багатий спадок ветерана.

Моя розповідь – про ветерана Великої Вітчизняної війни і праці, Заслуженого агронома України Василя Григоровича Мороза з Колодяжного.
…Була весна 1945 року. Земля  вкрилася пишним цвітом, але відгомін  війни ще лунав повсюди, і тільки-но почали заростати окопи. Люди жили у великій скруті, але з надією на краще. У той час поверталися до рідних домівок солдати.
Повертався й у своє місто Чуднів, що на Житомирщині, Василь Мороз, і почуття щастя переповнювали молоду душу.  Адже чекала його ненька, у  якої  "три синочки-соколи йшли дорогами війни" і яким вимолила вона у Господа повернення додому. Таке випадало не всім…
З дитинства хлопець любив землю, і коли на фронтових дорогах бачив спустошені  та розриті бомбами поля, йому так хотілося засіяти їх хлібом, засадити садами. Тож, не задумуючись, пішов фронтовик вчитися  на агронома.
Молодого спеціаліста направили на роботу на Волинь, і свою трудову діяльність розпочав він в управлінні сільського господарства м. Ковеля. Перші кроки завжди нелегкі: організовував роботу, знайомився з господарствами району.  І згодом йому довірили  очолити тодішній колгосп ім. Кірова у с. Волошках.
Господарство було невелике і відстале, тож керівник старався, шукав вихід, як налагодити  там роботу.  Засівали поля, розводили тваринництво. І тільки, здається, справи пішли вгору, як тут – укрупнення. І довелося Василю Григоровичу очолити вже колгосп ім. Лесі Українки.
І знову для молодого голови почалося неспокійне життя. Не давали спокою думки: як вивести господарство з кризи, як погасити борги, як дати людям зарплату? Але знав він, що виручити має земля-годівниця, тільки потрібні  їй особливі  увага, турбота, любов.
Згадуючи той час, Василь Григорович з гордістю каже, що допомогло льонарство. Льон родив гарно, високі його врожаї виручили – вже за рік віддало господарство всі борги, а ще через рік стало прибутковим. І той успіх колодяжненців – це не лише досвід і праця, але й уміння використовувати  науку, передові методи інших господарств.
Укрупнений колгосп швидко перетворився в багатогалузеве господарство, у якому добилися підняття продуктивності праці, врожайності зернових культур, збільшення продукції тваринництва. На полях почала працювати потужна техніка, яку закупляв колгосп,  розвивали  молочне стадо, була своя свиноферма, навіть вівці тримали. А поля старалися засівати більш врожайними сортами пшениці, жита, садили 120 гектарів картоплі, сіяли цукровий буряк.  І коли стало замало землі, довелося більш як 800 гектарів болота перетворити на родючий грунт.
Тоді колгосп взяв участь у Виставці досягнень народного господарства у Москві. Невипадково голові правління колгоспу Василю Морозу присвоїли звання Заслуженого агронома України. "Гордістю нашою, – згадує  колишній керівник, –  були чесні, працьовиті, невтомні  люди.  Це вони творили багатство колгоспу з року в рік. Багатьох було удостоєно високими нагородами за успіхи в праці, а ланкова з Волошок Ніна Приходько стала Героєм Соціалістичної праці".
Відраховував  календар трудові будні  Василя Григоровича, а з ними змінювався вигляд сіл. Господарство багатшало, мало мільйонні прибутки і могло за власний кошт добудувати  розпочату школу, будинок сільської ради, двоповерхове приміщення будинку культури, дитячий садок, сільські вулиці покривати асфальтом.
А керівника цікавило все:  чи є художня самодіяльність, чи оточені увагою дітки в дитсадочку, чи тепло в школі? А скільки уваги потрібно було приділити музею Лесі Українки! Бо ж  Колодяжне – село знане не лише в Україні. Делегації їхали  сюди звідусіль, аби побувати у місцях, де жила і творила Леся Українка.
Турбувався Василь Григорович про молодь, завжди хотів, щоб діти здобували освіту, і багатьом колгосп дав путівку в життя. Секретар сільської ради Валентина Шипа тепло відгукується про Василя Григоровича, бо він був не тільки умілим керівником, знаючим спеціалістом, але й чудовим колегою, порадником, товаришем, а для молодих спеціалістів – наче  батьком.
Колодяжне стало для уродженця Житомирщини рідним. Вже тут його коріння, тут побудував дім, посадив сад.  Колись, відвідуючи  сусідні села, зустрів  і  свою половинку – Ніну Наумівну, яка працювала завідуючою ФАПом. Поєднали  вони  долі, виростили двох синів, які вивчилися на інженерів. Пишається батько ними.  Жаль, що вже дружини немає, і всю любов та турботу дідусь  сам дарує чотирьом онукам та трьом правнукам.
Сиділи ми з Василем Григоровичем у затишній кімнаті,  і він гортав у спогадах свою книгу життя. Показував  нагороди:  ордени "Червоної Зірки", медалі "За відвагу", "За мужність", "За взяття Будапешта", "За перемогу над Німеччиною" і трудові – два ордени Трудового Червоного Прапора, багато медалей.
У день найдорожчого свого свята – 9 Травня – одягає ветеран костюм з нагородами та йде до  сільського обеліска Слави, щоб вклонитися тим, хто поліг на війні. Схилившись у задумі, згадує він тяжкі дні та ночі, коли розвідником пройшов дорогами війни Польщу, Угорщину, Югославію. День Перемоги зустрів під Мюнхеном.
А в   ці зимові дні Василь Григорович Мороз  відзначив своє 90-річчя. Його щиро вітали і дякували за воєнний та трудовий подвиги  начальник управління праці РДА Олена Давидович, яка вручила Подяку від районної влади, секретар виконкому Колодяжненської  сільради Валентина Шипа, працівники культури і учні школи. Я теж щиро зичу шановному ювіляру   щасливого життя в колі родини. Нехай  Бог  і надалі оберігає Вас, Василю Григоровичу, та додає сили і здоров'я!
Валентина СІЧКАР.

"Золоте" весілля в Голобах

Минуло  з того часу вже піввіку,

Як в вашому житті цвіла весна.
І стільки прожито, і пережито разом,
І скроні посріблила сивина…
Такими словами розпочалося святкування "золотого" весілля голобчан Сергія Андрійовича і Галини Іванівни Халеп. Вони – відкриті, задушевні, працьовиті люди, їх  у селищі поважають.
Господар – з Житомирщини. Після закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту молодий агроном за направленням приїхав на роботу в колгосп "Дружба" тодішнього Голобського району.  А господиня їхала на Волинь після Одеського медучилища. Її направили лаборантом у с. Сокіл Рожищенського району. І судилося їм зустрітися у Луцьку на обласній комсомольській конференції, бо обоє були активними в громадському житті.
Сама доля розпорядилася і звела молодих людей, тож закрутила їх віхола кохання. Правда, після конференції вони роз'їхалися у свої райони, але не зміг Сергій довго бути без дівчини, яка так запала йому в серце. Поїхав у Сокіл, і через тиждень повернувся з молодою дружиною, а для Голобської лікарні привіз лаборанта. Так і прижилося подружжя Халеп у селищі.
"Але проти віку – нема ліку", –  каже народна мудрість. Літа спливли швидко. Ніби недавно було, а вже виросли  син і донька, які подарували батькам 5 онуків, а ті в свою чергу – правнуків. "Сім'я – велике щастя, це – святе для нас", – кажуть "золоті" ювіляри. "Щоб зберегти сім'ю, – ділиться Галина Іванівна,  –  потрібні повага, розуміння, терпіння. А основне – уміти прощати один одному".
А за півстоліття всього було: зустрічі, прощання, сварки і примирення, злети і падіння, радощі і труднощі. Та "золота" пара мудро виходила з усіх ситуацій, вистояла у непростому вирі життя і в день ювілею стала на "рушничок щастя" з багатим досвідом.
У той урочистий день вся родина прилинула у просторий дім, який збудували господарі, щоб щиро привітати любих батьків, дідуся й бабусю із 50-річчям подружнього життя (на знімку). Весілля в юності у них не було, бо бідно жили.  Лише розписалися, покликали колег Галини Іванівни – і все. Пам'ятає тільки  дружина, як жених тоді приїхав у вишитій сорочці, яку зберігає й досі.
Тож тепер діти й онуки подбали, щоб було для "молодят" свято. Подарували їм золоті обручки, обсипали квітами. А дочка золотистими нитками вишила "рушничок щастя", на який і стали вдруге схвильовані  батьки.  Із сльозами радості приймали вони вітання. Грали музики, учасники художньої самодіяльності з районного будинку культури дарували їм найкращі пісні.
Були на весіллі й короваї, які спекла сама ювілярка, бо до цього вона велика майстриня, за своє життя спекла їх на весілля, урочистості дуже багато. А вже як  оформить, то задивишся! Коли онук закінчував Харківський інститут міністерства внутрішніх справ, то бабуся Галя піднесла йому коровай. Тоді в залі всі встали.
Взагалі, Галина Іванівна – берегиня сімейного вогнища і гарна господиня. Хата її з ранньої весни до пізньої осені "купається" у квітах. І найбільше любить чорнобривці – пам'ять про маму. А ще жінка – активістка церковного і ветеранського хорів. Вона – й солістка, і вірші та музику складає до пісень, і очолює волонтерський центр "Волонтер". Неспокійної душі та завжди в русі ветеран. А в усіх справах її підтримує чоловік.
Тож коли запитала подружжя Халеп, який секрет їхньої сім’ї, відповіли: "Для міцної сім'ї потрібні не лише любов, а й взаєморозуміння. Будувати  родинні відносини  – це великий труд душі та серця".
Хай же спільний шлях цього подружжя продовжується в радості, щасті й достатку!
Валентина СІЧКАР.  

Ветеранам— турботу і підтримк

 Чого не купиш ні за які гроші? Звичайно ж, здоров'я. Без чого навіть забезпечене життя не тішить? Знову ж таки – без здоров'я. Особливо тяжко його підтримувати людям похилого віку. Це  розуміє й влада. Отож, щоб  обговорити стан медикаментозного забезпечення, медичного обслуговування й соціального захисту ветеранів зібралися 31 жовтня в залі засідань райдержадміністрації ветерани, представники влади на засідання "круглого столу".

    Голова райдержадміністрації Сергій Матяшук запросив до відвертої розмови. Начальник управління соціального захисту населення райдержадміністрації Олена Давидович розповіла про роботу в напрямку соціального захисту ветеранів війни. "Першочергову увагу приділяємо захисту найуразливіших категорій громадян — тих, для кого допомога та підтримка держави є єдиним засобом до існування. Суть соціальних ініціатив Президента і полягає у тому, щоб дійти до тих людей, які потребують допомоги, побачити їх та допомогти.
Нині в районі проживає 2348 ветеранів війни: учасників бойових дій – 195, інвалідів війни — 115, учасників війни — 1678, членів сімей загиблих і померлих ветеранів війни — 360.
Про конкретні кроки, які робить держава задля забезпечення належних умов життя ветеранів, розповіла Олена Григорівна. Зокрема, в 2013 році збільшені розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги усім ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань. 22 ветерани війни набули права на пільги та соціальні гарантії в розмірах як для інвалідів війни І групи. У 2013 році надано пільг на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам війни на суму 903,6 тис. грн., на придбання твердого палива та скрапленого газу – 813,5 тис. грн. У 2013 році 4 інваліди війни забезпечено 3 одиницями технічних та інших засобів реабілітації".
У вирішенні побутових питань ветеранів, надання допомоги малозахищеним громадянам сприяють працівники територіального центру соціального обслуговування  райдержадміністрації. Директор центру Аркадій Степанюк зупинився на питаннях реалізації соціальних ініціатив, забезпечення  паливом громадян, що проживають одиноко.
"Ветерани чи одинокі жителі Ковельщини, котрі живуть в селах, мають бути забезпечені дровами та вугіллям на зиму, потрібно перевірити в їхніх оселях опалення — справне воно чи ні, надати будь-яку іншу допомогу, — зазначив керівник виконавчої влади району. – Наголошую: турбота про цих людей була, є і залишається пріоритетною для влади, і ця робота має виконуватись щоденно".
Яким є нинішній стан пенсійного забезпечення ветеранів війни,  які останні зміни відбулися в законодавстві, повідомила на зустрічі заступник начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Світлана Киричук.
"У пенсійному забезпеченні стався ряд змін,  внаслідок проведення низки перерахунків значно змінився середній розмір  пенсійних виплат. Так, розмір пенсії інвалідам І групи підвищився на 451,10 грн., ІІ групи — на 367,84, ІІІ групи — на 325,13 грн. На сьогодні управлінням щомісячно забезпечується виплата: підвищень до пенсії учасникам бойових дій у розмірі — 22,50 грн., підвищень учасникам війни — 134,10 грн., дітям війни — 62,58, членам сімей загиблих на фронті та померлих інвалідів війни — 375,48. Мінімальних розмірів пенсій для інвалідів війни: І групи —  2547,90 грн., ІІ групи — 2279,70 грн., ІІІ групи — 2011,50 грн.", — зазначила виступаюча.
Особлива увага на Ковельщині приділяється медичній допомозі ветеранів. Звичайно, що ветерани війни, вдови  у переважній своїй більшості — люди старенькі, котрі потребують догляду та лікування. Саме медицина і сприяє цим громадянам у вирішенні їхньої найбільш болючої проблеми — покращення стану здоров'я.
Таких людей в районі проживає 4877 чоловік, з них — 373 інваліди, 639 – учасників бойових дій, 3253 – учасників війни, зазначила завідуюча міською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Людмила Супрунюк. Вони забезпечуються безкоштовними слуховими апаратами, зубопротезуванням, пільговими рецептами на медикаменти, путівками в санаторії. В районі оздоровлено амбулаторно 98,7% ветеранів.
Стаціонарно в Ковельській центральній районній лікарні проліковано 402 жителі, в Голобській районній лікарні — 183. Всього стаціонарно — 585 чол., з них по категоріях: 74 інваліди війни, 77 учасників бойових дій, 382 учасники війни та 52 особи, прирівняні по пільгах. В денних стаціонарах пройшли лікування  145 ветеранів війни.
Саме це питання і стало найбільш дискусійним. Голова Ковельської районної організації ветеранів України Валентина Січкар порушила питання відкриття соціальних аптек у населених пунктах району для вищезазначеної категорії громадян, використання палат для ветеранів при медичних закладах за призначенням, забезпечення автотранспортом ветеранів, виділення додаткового харчування  у медичних закладах, забезпечення медичними кадрами.
Також у ході зустрічі представників ветеранських організацій турбували питання лікування у Волинському обласному госпіталі для інвалідів війни, придбання ліків за здешевленими цінами.
Людмила Супрунюк відповіла на ряд запитань, що порушили ветерани.
"Я вимагаю від профільних відомств району щоденної посиленої уваги до вирішення проблем ветеранів Великої Вітчизняної війни. Люди похилого віку повинні відчувати підтримку та турботу з боку влади щодня, а не лише у святкові дні чи з нагоди знаменних дат", — сказав голова райдержадміністрації Сергій Матяшук.
Сергій Васильович подякував ветеранам, учасникам «круглого столу» за ділову, конструктивну розмову та запевнив, що питання, порушені в ході засідання, будуть вирішені.
Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
апарату райдержадміністрації.