Поїздка до святої обителі.

     Нещодавно ветерани Ковельщини побували у Милецькому Свято-Миколаївському чоловічому монастирі.
На цьому святому місці ми відчули подих глибокої давнини, поклонилися іконам, побували на могилі архімандрита Олексія, поставили свічки за здоров'я і мир на нашій землі.
За переказами,   монастир заснували  монахи Вербського чоловічого монастиря, що біля Ковеля.  Бо в період, коли він був знищений, монахи, які вижили, спустилися  по руслу річки Турії, шукаючи собі місця для життя і спокійного моління. Так і натрапили на маленьку старовинну дерев'яну церкву, що стояла серед дрімучих лісів і боліт. Саме там і почали монахи будувати собі монастир. І наче милість Божа поселилася в цьому краї. Кажуть, від слова "милість" і пішла назва села  Мильці та монастиря.
За легендою,  полюючи у тих краях, вперше монахів відвідав князь Федір Андрійович Сангушко, староста Волинський і маршалок землі Волинської.
Він був вражений глибокою духовністю і працьовитістю святих ченців, і, будучи людиною православної віри, побудував монастир, Свято-Миколаївську церкву, а пізніше і будинок монахів та усі господарські споруди. Водночас він подарував монахам декілька населених пунктів з усіма землями, озерами.
З  того  часу багато води збігло, і в усі часи обитель служила людям. У монастирі побували і визначні особистості. Неабиякий слід залишив, перебуваючи тут свого часу, Петро Могила. Його вразили архітектурні споруди і щира молитва монахів.
Часи змінювалися, і тільки у 1839 році монастир був приєднаний до Православної церкви. А після Першої світової війни у 1915 році його із 42 монахами евакуювали до Харкова.
Стіни обителі пам'ятають і трагічні сторінки. Так,  у 1943 році фашисти розстріляли усіх монахів. У післявоєнний період обитель була закрита. У 1947 році на території монастиря відкрили сільськогосподарське училище, а згодом — будинок-інтернат для інвалідів та одиноких.


















 Але минули атеїстичні часи, і у 1994 році Милецька свята обитель відродилася. Трудами братії вона постала з руїн, і тепер є воістину духовною перлиною нашого краю. Не припиняється сюди  потік вірян. Святим місцем на території монастиря є могила архімандрита Олексія, який життя віддав служінню Всевишньому.   А сам монастир, кажуть,  є справжньою духовною лікарнею.
Настоятель Голобського Свято-Георгіївського храму ієромонах Ніфонт разом з монахами відслужив молебень за здоров'я, за мир  і спокій в Україні, назвавши поіменно всіх жителів району, хто нині перебуває в бойових місцях (списки йому подали голови ветеранських організацій району).
Потім відбулася невимушена розмова з мешканцями монастиря. Ми  подарували їм вишитий рушник. Натомість вони запросили усіх до монастирської трапези.
Ветерани щиро вдячні за чудову поїздку голові райдержадміністрації Юрію Поліщуку, новообраному депутату обласної ради  Віктору Козаку. Дякуємо і священику о. Ніфонту за підтримку і молитву.
Валентина СІЧКАР.